Вербківська громада
Павлоградський район, Дніпропетровська область

Історична довідка села В’язівок

Історія с. В’язівок

Часом заснування: Дослідники – краєзнавці вважають, що село В’язівок  засноване  1775 ріку. Про це згадується в книзі Феодосія Макаревського «Матеріали для історико – статистичного опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття». У Довідковій книзі Катериносавської єпархії за 1908 рік, виданої Катеринославською духовною консисторією, згадується про будівництво першого храму в селі і про життя прихожан: «Храм деревянный, однопрестольный был построен на средства прихожан в 1787 году. При Храме библиотека в 109 томов (44 названия книг). В 1869 году было открыто церковно-приходское попечительство, капитал которого составлял 180 рублей. Количество дворов в приходе 728. Общее количество прихожан – 2911 мужского пола и 2883 женского».

У 1913 році, до 300-річчя Імператорської фамілії дома Романових на честь небесних покровителів Царської сім’ї, в селі В’язівок земство розпочало будівництво важливих споруд: вищої початкової школи (двохповерхової), дільничної лікарні (з червоної цегли) та храму на честь Святителя Миколая, Мир Лікійських Чудотворця.

У 1915 році храм був освячений.

До революції в селі була Волосна управа до якого входили села: Водяне, В’язівок, Кочережки, Призове, Нижнянка, Кабаки, Талапуги (Веселе), в перші роки після революції ще й Ханделеївка. Крім волосної управи в селі була і сільська управа, яка керувала тільки селом. Обидві управи знаходилися в сучасному будинку сільської ради. Сільською управою керував голова, секретар і касир. При управі були: каса, громадський склад з зерном та земля суспільного користування. Всі справи вирішувала сходка.

На території села знаходилися і землі поміщиків Колмачевського (на заході села),а з півдня – пана Вантеля. Був паровий млин і олійниця, 5 вітряків.

У 1926-1928 роках проходило масове розселення селян. В’язівчани селилися в Новов’язівському хуторі, а ще в Орлівському, Шевелівському, Преображенки, Федорівки, Іванівки.

У 1928році,початку 1929 року брати Сосни (їх було чотири брата), разом з Абрамовим Сергієм Сергійовичем купили американський трактор „Фордзон”. На базі їх господарства було створено ТСОЗ. Його назвали «Червоний партизан», головою якого обрали Сосну Івана Васильовича. В 1929 році на базі ТСОЗу були створені три колгоспи: „Перебудова” „Запорожець” „Добробут”. У зиму 1931 року створено один колгосп „518-1040” (в п’ятирічному плані було завдання: створити 1040 машино - тракторних станцій (МТС) і побудувати 518 фабрики).

В селі 1932 року 35-40% землі залишилось не засіяною сільськогосподарським зерном, а в 1933 році 60-65 %. Багато селян покидало село, а з тих, що залишилися, близько двох тисяч померли з голоду. Про ці часи в Народному історико-краєзнавчому музеї с. В’язівок, на базі клубу «Пошук», проведена велика пошукова робота на тему «Голодомор 1932-1933р.р.» Відвідали близько 150 жителів села В’язівок, які народилися до 1933 року, та записали спогади, на основі яких було створено музеєм «Книгу спогадів» та «Книгу пам’яті», в якій зібрано прізвища 252 людей, що померли від голоду. Більшість з цих людей пережили страшні часи голоду та знущань. У 2008 році за народні кошти В’язівоцька сільська рада встановила пам’ятник «Жертвам голодомору 1932-1933р».

Весною 1933 року колгосп знову поділили на 3 колгоспи й перейменували:

„Комунарка України” „За другу п’ятирічку” колгосп імені Хатаєвича (пізніше ім. Леніна).

1934-1936 роки урожай в селі був хороший, селяни почали повертатися до своїх домівок. Почала рости економіка колгоспу і колгоспників. В селі почав працювати клуб, школа, але продовжувалося не довго.

11 жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Павлоградський район, в тому числі і село В’язівок. Вся країна піднялась на боротьбу з ворогом. 568 чоловіків – односельців пішли на захист Вітчизни, загинуло 404; повернулося 135, з них 32-інвалідами.

Встановлено 11 пам’ятників  на братських могилах воїнів визволителів.

Після звільнення села, 18 вересня 1943 року, люди почали відбудовувати зруйноване господарство. У 1945 році колгоспи встановили як були до війни: «Комунарка України», «За ІІ п’ятирічку», «Імені Леніна»

У 1951 році колгоспи об’єдналися в один «Імені Леніна».

У 1957 році колгосп ім. Леніна перейменовано на «Імені Ульянова», який існував до 1995 року.

У 1995 році розпочався період розпаду колгоспної системи, розпаювання землі між колгоспниками та утворення фермерських господарств, які взяли в оренду землю пайщиків.

У 2002 році офіційно організовуються сільськогосподарські фермерські господарства: СФГ «Аско», фермер Кобець Олександр Іванович; СФГ «Еліта», фермер Плахтій Сергій Володимирович;СФГ «Альянс» - Фесенко Олександр Григорович; СФГ «Манго» - Миколаєнко Микола Михайлович; СФГ «Самара» - Слюсарський Василь Миколайович, також існувало 78 одноосібників.

Сьогодні село В’язівок до якого входить підлегле село Веселе, займають 743,9210 га., з них під забудовою – 102,7 га. Мешкає тут 2011 чол.

Під ріллею – 439,60 га, пасовищ – 33,8 га, лісу – 954,4 га.

На території сел діють фермерські господарства: ФГ „Пітер”, „Еліта”, „Самара”, ТОВ „СНП-Україна”, ПП „Коденко”, „Мамай”.

Працюють заклади: В’язівоцька ЗШ І-ІІІ ступенів, ДНЗ „Ромашка”, В’язівоцька лікарська амбулаторія, ФАП у селі Веселе.

Діє Свято – Миколаївський храм Московського патріархату.

 

Стосовно назви:

Існує декілька версій про виникнення назви села В’язівок. Перша версія говорить про те, що колись козаки їхали на Слобожанщину і біля невеличкої річки, яка текла згори і впадала в річку Самару, зав’язли. Так вони і назвали ту річку В’язівок, а згодом і поселення, яке виникло поблизу річки. Друга версія говорить про те, що в цій місцевості переважно росли дерева в’язі. Тому і назва села походить від назви дерева. Третя версія стверджує, що села із назвою В’язівок існували набагато раніше на Черкащині та на Полтавщині. Провівши пошукову роботи прийшли до висновку, що  наше село та село В’язівок на Черкащині мають багато спільного: однакові прізвища, велика схожість в побуті. Основним доказом є те, що у В’язівку на Черкащині в’язали кошолки на станках і точно на таких станках в’язали їх і у нашому селі, коли в інших селах їх в’язали вручну. З’ясувалось, що люди із села В’язівок, який на Черкащині, тікали та селилися на вільних землях поблизу Самарської паланки, звільняючись від кріпацтва, та отримуючи захист від козацького війська, яке охороняло свої території.

Історичні пам’ятники:

 Меморіальний пам’ятник загиблим односельцям в роки Другої Світової війни.

Побудований у 1985 році.

 

 

 

 Пам’ятник архітектури XX  століття Свято – Миколаївський храм. Побудований у 1913 році.

 

 

 

 Пам’ятник архітектури XX століття амбулаторія сімейної медицини. Побудована у 1913 році.

 

 

 

Видатні особистості:

Стадніков Георгій Леонтійович (1880-1972). Видатний вчений світового рівня. Народився в с. В’язівок. Основні наукові праці в області органічної хімії і вуглехімії. Встановив природу сапропелітів. Спільно з вченим Зеленським у 1906 році відкрив реакцію отримання альфа-амінокислот. Зробив величезний вклад в органічну теорію походження вугілля та нафти.

Визнання: Список монографій: Химия торфа (1932 г.); Химия угля (1932 г.); Химия горючих сланцев (1933 г.); Химия коксовых углей (1934 г.); Ископаемые угли, горючие сланцы, асфальтовые породы, асфальты и нефти (1936 г.); Анализ и исследование углей (1936 г.); Происхождение углей и нефти(1937 г.); Самовозгорающиеся угли и породы, их геохимическая характеристика и способы опознавания (1956 г.); Глинистые породы (1957 г.);Физические методы в исследования углей (1957 г.).

 

 Гулак Карпо Микитович – письменник, народився 12 жовтня 1920 року в с. В’язівок Павлоградського району, в сім’ї селянина. Закінчив Новомосковську медшколу, Слов’янський вчительський та Запорізький педінститут. 50 років працював вчителем, директором дитячого будинку та середньої школи у Дніпропетровській області.

Визнання: Відмінник народної освіти України. Автор поетичної збірки «Ялтинські вечори», «Дикі груші», «Відлуння лихоліть», «Кров і сльози», «Дикуни», «Голод», «Тече річка невеличка» Майже у всіх своїх творах Карпо Микитович розповідає про своє рідне село В’язівок, про його історичне минуле.

 

 Петрига Марія Іванівна (1924 - 2005) – директор В’язівоцької ЗОСШ з 1966 по 1982 рік, вчитель російської мови та літератури, засновниця народного історико-краєзнавчого музею с. В’язівок. За час її керівництва за кошти колгоспу ім. Ульянова в 1969 році була збудована нова середня школа, якій в 1981 році було присвоєно звання «Зразкова установа народної освіти». З 1957 по 2002 р. постійно обиралася депутатом В’язівоцької сільської ради. З 1965 року – депутатом районної ради, керувала культурно-освітньою комісією райради. З 1967 по1979 рік – кандидат районного комітету партії та член обласного комітету партії.

Визнання: Нагороджена: орденом „Знак Пошани”(1966), орденом Трудового Червоного Прапора (1976), медаллю „За доблесный труд в годы Великой Отечественной войны”(1946), нагрудним значком „Отличник народного образования УССР” (1965), ювілейною медаллю Леніна на відзнаку 100 річчя з дня народження В.І. Леніна (1970), медаллю „30 років ордена Леніна Всесоюзне Товариство Знання”(1977), медаллю „Ветеран Труда”(1980), ювілейними медалями та грамотами, значком «Відмінник народної освіти» (1979 р.),присвоєно почесне звання «Легенда Павлоградського району».