Вербківська громада
Павлоградський район, Дніпропетровська область

Історична довідка села Поперечне

Історія с. Поперечне

Час заснування: За даними УРЕ „Історія міст і сіл Української РСР Дніпропетровської області” село Поперечне засновано у 1927 році. З 1924 року територію степу заселяли переселенці із ближніх сіл. Розташовано село на 30 км до північного сходу м. Павлограда і на 17 км від залізничної станції Варварівка на лінії Лозова-Павлоград Придніпровській залізній дорозі. В той час налічувалось 68 дворів, де проживало 200 жителів. Центральним  населеним пунктом було село Поперечне. До складу сільської ради входили підлеглі села: Зелене, Мар’ївка, Нова Русь, Новомиколаївське, Степ.

У Поперечнему тоді була розміщена центральна садиба колгоспу імені Щорса, за якою закріплено 11 107 га угіддя з них 8689 га орної землі. Жителі займалися виробництвом зерна, молока, шерсті - це для них був основний напрямок господарства. У 1930 році організувалось колективне господарство- це була комуна „Комуністичний інтернаціонал молоді”. Село Новомиколаївське було окреме господарство-колгосп „Максим Горький”. У 1932 році приєднались села: Вербоватівка, Жовтневе, Первомайськ . Створене господарство одержало нову назву „Парк комуни”. Не оминули страшні голодні 1932-1933 роки й наші села, в наслідок реформ по колективізації селяни залишились без хліба. Збереглися документи, які вказують на жахливий стан умов життя, із-за відсутності продуктів харчування, опубліковані в книзі „Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні”- Дніпропетровська область”. Як свідчать очевидці люди пухли та мерли від голоду. Частина населення, щоб вижити виїжджала, а решта ходили продавати чи обмінювати власне майно на шматок хліба чи гроші. Про ці часи проведені опитування свідків трагедії, всі розповіді і бесіди записані та зберігаються у Поперечненській сільській бібліотеці.

В роки Другої Світової війни село було окуповане ворогом, жителі сіл билися проти німецько-фашистських загарбників, з них 42 жителя віддали своє життя за Батьківщину, 28-нагородженні орденами та медалями. Поставлені три пам’ятники  воїнам-землякам та воїнам-визволителям загиблим у роки Другої Світової війни.

Після звільнення села почалася відбудова зруйнованого господарства.

На території села активно почала розвиватись соціальна сфера: відкрита восьмирічна школа, де 13 вчителів навчали 95 учнів; побудовано інтернат на 100 місць; почав функціонувати Будинок культури з залом для глядачів на 200 місць; створено бібліотеку з фондом 8,6 тис. книг; медичний пункт; дитячий ясла-садок; почтове відділення; магазин.

Поперечненська сільська рада утворена в 1991 році (до цього вона була об’єднана з Новоруською сільською радою). До Поперечненської сільської ради відносяться чотири населені пункти: село Поперечне, село Степ, село Свідівок, село Новомиколаївське.

Мешкає тут 336 чол. Займає територію - 5511,43 га, з них під забудовою – 38,5 га, під ріллею – 3846,45 га, пасовищ – 1111,44 га, ліси – 126,5 га.

На території сел діють фермерські господарства: ПП „Агрофірма „Степове”- керівник Безрук О.І.; ФГ „Лан” - керівник Наконечний А.В.; ФГ „Хімагродар” - керівник Разводов В.П.

Працюють заклади: дитячий садок „Колосок”, медико-фельдшерські пункти в селі Поперечне та селі Степ, Поперечненський сільський будинок культури, Поперечненська сільська бібліотека.

Стосовно назви: Назва села пішла з часів перших поселенців, які поставили свої хати, як це їм було зручно, впоперек основного шляху. Звідси і пішла назва – Поперечне.

Історичні пам’ятники:

 

В селі Поперечне розташований Меморіальний комплекс, на якому знаходяться:

пам’ятник воїнам-землякам – увічнені імена 119 земляків; братська могила, в якій перезаховані 9 чоловік, відомий- рядовий Бондаренко С.Т. інші невідомі.

Меморіальний комплекс оновлений в 2008 році.

 

 Пам’ятник воїнам – землякам в с. Степ

Поховані воїни-земляки та 11 воїнів, з них: відомо – капітан Реп’ях, рядовий Ковальов, 9 - невідомі. Побудований у 1968 році.

 

Пам’ятник воїнам – землякам в с. Свідівок

Побудований у 1997 році.

 

Видатні особистості:

Горлов Олександр Аврамович (23.01.1938 р.- 23.12.1997р.)

Народився 23 січня 1938 року в м. Тернівці Павлоградського району.

В 1971 році закінчив Кіровоградський технікум по підготовці кадрів колгоспів і радгоспів за спеціальністю  :  агроном- організатор.

1971 рік – вибраний заступником голови  колгоспу ім.. Щорса і секретарем партійної організації.

1978 рік – закінчив Заочну Вищу Партійну школу при ЦК КПРС (5 років).

З 1979 по 1997 рік голова колгоспу ім.. Щорса  ( пізніше акціонерне товариство  «Степове»).

1980 рік – член райкому Компартії України.

Визнання: 18 років керував колгоспом ім. Щорса.

 

 Перерва Віктор Костянтинович (20.09.1943 р. – 12.12.2010 р.)

Народився 20 вересня 1943 року. Закінчив Харківський сільськогосподарський інститут ім. Докучаєва. Маючи спеціальність „Учений агроном” (1973-2010 рр.) працював агрономом в колгоспі ім. Щорса на теперішній час ПП „Агрофірма „Степове”.

Визнання: Занесений в „Книгу Поваги кращих людей Дніпропетровської області” (2002 р).

 

 Закалюжний Микола Лазарович (08.11.1938 р. – 28.04.2009 р.)

Народився 8 листопада 1938 року в с. Поперечне. Закінчив початкову школу. З 13 років працював у польовій бригаді. Закінчив курси трактористів. Залишився працювати у рідному селі трактористом потім комбайнером.

Визнання: Орден „Трудової Слави”, дві медалі „Ветеран праці”, 4 свідоцтва „Переможець соціалістичного змагання”

 

 Корягін Олексій Архипович (22.04.1947 р. – 01.11.2013 р.)

Народився 22 квітня 1947 року в с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області. Закінчивши Богданівську середню школу в 1964 році, пішов вчитися на тракториста в селище Васильківку.

1967 рік – за направленням приїхав працювати в колгосп  ім. Щорса і залишився. Працював трактористом, комбайнером.

Визнання: В 1977 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (№ 1083900) – Указом президії Верховної Ради СРСР за добросовісну працю та перемогу в соціалістичному змаганні.