Вербківська громада
Павлоградський район, Дніпропетровська область

Історична довідка села Кочережки

Історія с. Кочережки

Час заснування: З досліджень істориків відомо, що на початок 18 століття уже існувало компактне поселення.  З 1750 року поселення називається слободою. В 60-70 роках село заселяється селянами і стає державною слободою. В 1778 -1779 років будується храм Св.Георгія, особливістю якого була дзвіниця та куполи з венеційських дзеркал, товщина яких була приблизно 10см. Храм було знищено у 1936 році.  Жителі слободи  були козаками та державними селянами. Управлялися отаманом та осадчим. Селяни займаються традиційними заняттями: землеробством, скотарством вирощуванням коней на продаж, промислами бджільництвом, заготівлею сіна для чумаків, гончарством, бондарством. Земля належить общині, а пізніше частину її орендують граф Носнець та поміщик Мораховець. В 1913 році будується приміщення школи. Формуються особливі звичаї та традиції села.

з 1928 року організовуються 16 колгоспів, це супроводжується винищенням та виселенням куркульства як класу. Жителів нашого села та хуторів виселяли в основному в Вологотську область в спец поселення. Частина селян виїхала на будівництво шахт Донбасу.

Страшною трагедією для жителів став голодомор 1932-33років, під час якого третина жителів села загинули. Офіційний документ про голодомор був опублікований у газеті “Спадщина” № 3 за 1992 рік. Цей документ знаходився в Дніпропетровському державному архіві під грифом «секретно». Особливо сутужно стало взимку-весною 1933 року. Люди мерли масово, їх звозили на цвинтарі або ховали на подвір’ях. Про ці часи у селі зроблені дослідження та опитування свідків трагедії. Всі розповіді та бесіди записані і зберігаються у краєзнавчому музеї при Кочережківському навчально-виховному комплексі та Кочережківській сільській бібліотец.

Напередодні війни село складалося з 4 частин – колгоспів, і 4 було на хуторах.  Підпорядковувалося Сільській раді. В селі було: дитячі ясла, 3 початкових школи та одна семирічна. З липня 1941 року починається утворення партизанського загону. Про діяльність даного загону є свідчення з офіційних джерел, а саме в книзі « Днепропетровская область вгоды Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945гг.»

4 жовтня 1941 року фашистські війська вступили на територію села. З 1942 року починається масовий вивіз молоді на примусові роботи у Німеччині. З села і хуторів було вивезено більше сотні молодих людей. Село звільнялось двічі, перший раз у лютому 1943 року, другий у вересні 1943 року. Під час війни село не було місцем великих боїв, але під час відступу німці спалили 394 будинки колгоспників, колгоспні будівлі,приміщення сільської ради,пологовий будинок, пошту, медпункт. Пограбовано і знищено колгоспне зерно, у колгоспників пограбовано сільськогосподарське тваринництво. Після звільнення села колгоспники взялися за відбудову зруйнованого господарства. Усі вісім колгоспів села були зруйновані. До 1949 року господарства всіх колгоспів були в основному відбудовані, але подальший розвиток колгоспів затримувався роздробленістю колгоспів і тому навесні 1950 року в селі Кочережки було проведено укрупнення колгоспів. З восьми колгоспів села було утворено два : колгосп імені Шевченка й колгосп імені Карла Маркса (до сер. 70-х 2 колгоспи, а пізніше,1-імені Шевченка). На початок 1963 року в селі Кочережки було 889 дворів, з них 864 колгоспні двори, 35 дворів робітників та службовців. Всього 3050 чоловік жителів. Село Кочережки за період з 1956 по 1963 роки повністю  електрифіковано та радіофіковано, займаються будівництвом: млина, олійниці, крупорушок, більшість вулиць асфальтовано, 60%будинків – цегляні. Починається процес укрупнення самого господарства за рахунок знищення “неперспективних” сіл. З 1965 до поч.. 80-х років зникають такі населені пункти, як Шевцеве, Ставки, Молодецьке. Зменшується населення Підлісного та Жолобка. В 1993р. вступає в силу закон про фермерське господарство, і частина земель, що колгосп орендував у Сільської Ради переходять до фермерів. Згідно з указами президента про проведення земельної реформи починається розпаювання землі. З 1993 року в селі починають офіційно організовуватися фермерські господарства. Одним з перших було сучасне господарство „Ставки”- Грунського І.В. та Шевели В.О., господарство „Шевела”, Шапи В.П., Корчевський М.І., та ін.. На початку нового тисячоліття відбувається відтік кваліфікованої робочої сили від великого господарства “Агро-Самара” до фермерів, що добре тримаються на плаву.

Стосовно назви: За топонімічними назвами та різними топонімами назва села походить від річки Самара, русло якої навпроти центру села робить вигин у вигляді кочерги.

Історичні пам’ятники:

 Меморіальний комплекс загиблим односельцям та воїнам-визволителям, побудований в 1956 р.

 Пам’ятник загиблим воїнам.

 

 

 Пам’ятник Т.Г.Шевченко побудований в 1963 р.​

 

 

 

 

Видатні особистості:

 Федот Корнійович Живага народився 24 вересня 1925 року в селі Кочережки, що на Дніпропетровщині. Батьки - селяни. Вчився у школі. Під час окупації був вивезений до Німеччини, де пережив жахи концтаборів. Повернувшись на Батьківщину, навчався у Полтавському педагогічному інституті. Потім викладав історію в школі, працював у колгоспі, в установах. На схилі літ видав книги: "Скарб", "Лист життя", "Пам’ять", "Роздуми", "Доле моя, доле..."